Виступ на ШМО вихователів за темою "Формування національної свідомості учнів та шляхи її реалізації в сучасній школі".

Національне виховання розглядається на державному рівні як головний пріоритет та органічна складова освіти (Закон України «Про освіту»; «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти. За цих умов педагоги усвідомлюють, що проблему стимулювання розвитку національної свідомості учнів слід розв'язувати на ґрунтовній теоретичній базі. Така база створювалась протягом тривалого часу. Зокрема, питання українського національного менталітету розглядали М. Грушевський, М. Максимович, О. Потебня, Г. Сковорода, П. Чубинський, П. Юркевич. На особливостях розвитку національної свідомості та самосвідомості учнів акцентували увагу такі вітчизняні педагоги, як Г. Ващенко, О. Дорошкевич, О. Духнович, П. Куліш, С. Русова, К. Ушинський. Важко переоцінити науковий доробок у сфері розвитку теорії формування національної свідомості громадян України таких вчених, як І. Дзюба, В. Дончик, М. Євтух, М. Стельмахович, Д. Тхоржевський та ін.Значною мірою розв'язанню даної проблеми сприяли також дослідження В. Борисова, О. ишневського, Г. Філіпчука. Різні її аспекти розглядалися такими українськими науковцями, як У. Нетаврована і Л. Ходанич (особливості формування національної свідомості на уроках української літератури), А.Терещук (особливості залучення національного компонента освіти під час організації позакласної роботи в школі), Л. Паламарчук (принципи і способи висвітлення українського етносу в процесі навчання шкільного курсу географії) тощо.

Державна національна програма «Освіта. Україна XXІ століття» визначила , що реформування освіти, її докорінна перебудова «мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу ,виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні».

Помітних змін зазнає викладання тих предметів, що стосуються духовності, внутрішнього світу учнів. Вирішальним фактором має стати «національна спрямованість освіти ,що полягає у невіддільності освіти від національного ґрунту, її органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу».Тут ідеться про національну спрямованість освіти, основним пріоритетним напрямком якої є «формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави ,готовності її захистити».Тобто можна зробити висновок, що національне виховання - основний стрижень усього навчально - виховного процесу сучасної школи .Адже школа має найбільші можливості відродити споконвічні якості національного характеру - доброту, милосердя, щедрість. Працьовитість, природне відчуття краси і гармонії, доброзичливість. Реалізація цієї концепції різною мірою, з урахуванням специфіки, має стосуватися всіх шкільних предметів.

Певна річ, що національне виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно-вікових особливостей учнів певного класу .Особливе місце в цьому процесі належить учням початкового рівня освіти - 1-4 класів .Пояснюється це особливостями психології семи - дев'ятилітніх дітей, прикметою яких є здатність охоче пізнавати довколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Тому основи національного виховання значною мірою закладаються в цей період життя та навчання.

Головним завданням виховання учнів є формування національної свідомості школярів з осмисленою патріотичною позицією, а також розвиток творчості дитини, особистісного потенціалу, турбота про здоров'я кожного з вихованців. Клас є творчою лабораторією ,що має на меті розробити модель національно-патріотичного виховання учнів .Я працюю над тим ,щоб кожен учень відчував себе причетним до долі України ,відзначався національною гідністю. А для цієї мети проводжу дослідну роботу. Справжні патріоти формуються в активній практичній діяльності , підвищує матеріальний і духовний рівень народу. У національно-патріотичному вихованні провідне значення має активність учня, його бажання вдосконалювати себе, вивчати відповідний матеріал ,брати участь у суспільно-корисній діяльності

Зміст національно-патріотичного виховання учнів у сучасній школі включає в себе взаємопов'язану діяльність вчителів і учнів по розвитку сукупності моральних почуттів і рис поведінки, а саме :любов до Батьківщини, відданість їй ,активна праця на благо Вітчизни ,примноження трудових традицій, звичаїв рідної країни ,прагнення до зміцнення честі та гідності своєї держави, прив'язаність і любов до рідного краю ,хоробрість ,готовність захищати Батьківщину, дружба з іншими народами. В процесі навчальних занять діти ознайомлюються з історією українського народу ,його багатовіковою боротьбою за свободу і незалежність ,власну державу, з його багатющою культурою, традиціями, звичаями та обрядами. Під час навчальних занять діти удосконалюють знання рідної мови , природи рідного краю, народних традицій і ремесел та ін.

У позакласній виховній роботі учні мають можливість розширити ,поглибити і закріпити отримані на уроках знання ,вправлятися у відповідній поведінці і патріотичній діяльності. З метою отримання інформації про рівень сформованості національної свідомості класу визначаю реальний рівень сформованості необхідних якостей ,виділяю критичні ризикові аспекти. Отже, цілеспрямована робота з національно-патріотичного виховання починається з вивчення стану сформованості рис учня - громадянина, патріота і гуманіста.

Діагностування забезпечує основу для прогнозування та проектування виховного впливу .Саме на підставі діагнозу вирішую скільки часу і зусиль мені знадобиться для досягнення заданого рівня сформованості необхідних якостей ,реально оцінюю власні можливості . Виходячи з того, що патріотизм - це не лише любов до Батьківщини, а й усвідомлення в ній безперечної цінності, я за допомогою тестів вивчала національно-патріотичну вихованість учнів класу

Отже, щоб знайти шлях до розв'язання проблем національно-патріотичного виховання учнів треба вчити дитину мистецтва співжиття в суспільстві, керуючись законами духовності, культури і моральності, усвідомлюючи свою національну приналежність до українського народу.

Навчально-виховний процес здійснюється, спираючись на державну політику в галузі освіти і виховання, ідейне багатство українського народу, його моральні, національні цінності, досягнення вітчизняної і світової педагогіки. Він передбачає посилення духовно - практичної діяльності учнів, спрямованої на програмування і творче здійснення ними свого індивідуального життя, посилення особистісно-гуманного підходу, спрямованого на розвиток інтелектуальної, духовно-моральної, емоційно-вольової, сенсорно-моторної, психічної сфери особистості.

Такий підхід вимагає використання нових прогресивних концепцій; упровадження сучасних педагогічних технологій і науково-методичних досягнень у навчально-виховний процес; системно-цільове планування виховного процесу; реалізації цільової творчої програми громадянського виховання особистості, створення умов для розвитку творчої особистості, духовного і висококультурного громадянина України, здатного до активної інноваційної діяльності; залучення учнівської молоді до значущих для неї видів діяльності; стимулювання розвитку її інтересів і талантів, формування інноваційного стилю діяльності педагогів. За таких умов школа стає важливою ланкою виховання свідомих, активних, високоморальних громадян України

Увесь процес діяльності педагога у школі спрямований на виховання громадянина - патріота, здатного розбудовувати суверенну Україну, творити себе І СВОЄ життя ,відповідати за власні дії і вчинки і цим самим впливати на становище і долю класу, школи, суспільства. Такий громадянин характеризується високим рівнем національної свідомості.

Виходячи з цього, головним завданням виховного процесу є:

- створення виховного середовища на основі демократизації гуманізації шкільного життя, переорієнтація внутрішнього світу дитини на збагачення індивідуального досвіду самопізнання, самооцінки, саморозвитку, самовираження, самореалізації;

- перетворення навчально - виховного процесу в соціальний простір самовдосконалення особистості, створення умов для набуття нею індивідуального досвіду само творчості і посильної участі у творенні світу свого життя ;

- побудова системи виховання, яка відповідає загальнолюдським цінностям та інтересам особистості. суспільства, держави, є само розвиваючою і сприяє підвищенню рівня громадянської вихованості;

- допомога учням і їх соціально-політичному і громадянському змужнінні;

- розвиток інтелектуальної емоційно-почуттєвої та вольової сфери особистості;

- впровадження активних форм і видів її діяльності;

- використання інтелектуально-естетичних засобів дозвіллєвої діяльності учнів;

- гармонізація сімейно-шкільного виховання ;

- науково-методичне забезпечення виховного процесу