Виступ на ШМО вихователів за темою "Методичні рекомендації щодо вивчення рівня педагогічної майстерності педагогічних працівників"
Сучасний етап розвитку українського освітнього простору характеризується його системним реформуванням, підтримкою інноваційного розвитку, переходом до багатогранності не тільки як до перспективної тенденції, а й зовсім нової якості.
Забезпечення методичної підтримки керівника творчого об`єднання, формування його як особистості та як майстра педагогічної справи має бути сьогодні одним із основних напрямів діяльності керівника позашкільного навчального закладу.
Основний шлях істотного поліпшення рівня професійної майстерності педагогів, їхньої компетентності та ерудиції – це побудована на науковій основі система особистісно орієнтованої роботи в закладі. В основі її лежать індивідуальні підходи, спроможні забезпечити оптимізацію внутрішнього потенціалу керівника творчого об’єднання.
Сьогодні існує гостра необхідність у точних, об`єктивних моделях вимірювання якості освіти, досягнень педагогів навчальних закладів. Цьому сприяють моніторингові технології як засіб прогнозування педагогічної діяльності, конкретизації роботи методичної служби, тобто науково обгрунтовані діагностико-прогностичні стеження за станом, розвитком педагогічного процесу з метою оптимального вибору цілей, завдань і засобів їх розв`язання.
Саме організація методичної роботи на моніторинговій основі забезпечує відповідальне ставлення кожного педагога до результатів своєї праці, сприяє розвитку сучасного стилю педагогічного мислення, відпрацюванню професійних навичок саморегуляції та самовдосконалення педагога.
Підготували методичні рекомендації з проблеми і відповідно активізували цей напрям роботи.
Як і будь-яка інша діагностика, моніторинг передбачає:
відбір тих напрямів, які будуть досліджуватися, для чого визначаємо аспекти досліджень й аналізу;
розробку критеріїв оцінки кожного з аспектів і способів їх вимірювання;
відстеження якості кожного з критеріїв;
узагальнений аналіз отриманих даних і ухвалення рішення.
Моніторинг об’єднує важливі управлінські компоненти: контроль та експертизу різних сторін діяльності закладу системи інформаційного забезпечення управління. Моніторинг ґрунтується на цих компонентах, але не замінює їх, оскільки не може бути ні контролем, ні експертизою, ні системою інформаційного забезпечення. Без існування в закладі всіх цих систем організація моніторингу неможлива.
Зважаючи, що система освіти надзвичайно багатогранна, об’єктами моніторингу є різноманітні види діяльності, окремі складові системи позашкільної освіти, освітній процес, його етапи й результати, ефективність освітніх технологій, зміст освіти, що забезпечують навчально-виховний процес та багато іншого.
Педагогічний моніторинг у шкільному навчальному закладі відстежує:
1) управлінську діяльність директора (управлінський моніторинг) та її результати – розвиток навчального і виховного процесів у закладі та підвищення рівня самоорганізації адміністрації гімназії;
2) управлінську діяльність адміністрації (адміністративний моніторинг) та, як результат цієї діяльності, якість роботи керівників творчих об’єднань;
3) управлінську діяльність педпрацівників у навчально-виховному процесі (педагогічний моніторинг) і, як результат, рівень знань вихованців та самоорганізації керівників гуртків;
4) діяльність вихованців і самоуправління процесом засвоєння знань, оволодіння уміннями, навичками (дитячий моніторинг) і, як результат, рівень та якість засвоєння змісту навчання і рівень спроможності вихованців застосовувати засвоєні знання на практиці, для адаптації в навколишньому середовищі.
За умови правильного визначення мети, завдань, шляхів реалізації цільовий проект «Педагогічний моніторинг» сприяє підвищенню рівня ефективності та результативності управлінської діяльності, забезпечує її продуктивність та розвиток.
Зв’язок моніторингу з функціями управління проявляється у тому, що кожна функція управління є основною ланкою моніторингу. Отже, моніторинг торкається різних аспектів життєдіяльності закладу: аналіз плану роботи школи, доцільність постановки завдань навчального процесу, створення відповідних умов для роботи педагогічного колективу, надання відповідної методичної допомоги вчителям та доцільності внутрішнього контролю, відповідної аналітичної діяльності щодо з’ясування результативності навчально-виховного процесу, впровадження нових педагогічних технологій, організації індивідуальної навчально-виховної роботи з учнями, вивчення адміністрацією школи запитів педагогів тощо.
Одним із важливих варіантів системи діагностики професійного вдосконалення педагога є педагогічний моніторинг. Він відіграє роль діагностичного інструментарію, за допомогою якого вивчається процес росту майстерності педагога. Основне його завдання – безперервне відстеження стану професійної діяльності педагога: чи існує позитивна динаміка в розвитку професіоналізму педагога, чи є передумови для удосконалення його роботи?
Результати діагностики фіксуються за допомогою рейтингової оцінки, що дозволяє визначити дії педагога щодо методики проведення занять, рівня вихованості та успішності гуртківців. Це дозволяє змінити пріоритет цінностей, перейти до позитивного сприйняття зовнішніх факторів на здійснювану педагогом власну педагогічну діяльність та її самоаналіз. Об’єктами самоаналізу при цьому стають усі сфери діяльності педагога (мета, зміст, результати). Ріст професійної майстерності педагога включає в себе оволодіння ним різними видами самоаналізу (самоаналіз діяльності на занятті, ретроспективний самоаналіз, самоаналіз в процесі проектування) та самодіагностику власних досягнень педагога.
Обробка цієї інформації, методичні наради з роз’яснення отриманих результатів разом з рекомендаціями щодо роботи з гуртківцями ставлять керівника творчого об’єднання в ситуацію, коли постійне підвищення професійної майстерності стає необхідним, дає можливість за допомогою діагностичної інформації формувати здатність до саморозвитку та визначити необхідні умови для цього.
Можна виявити ефективність методичної діяльності шкільного закладу, методичного об’єднання, окремого педагога? Відповісти на це питання можна, будуючи систему управління за кінцевими результатами діяльності. Саме завдяки педагогічному моніторингу шляхом накопичення інформації про кожного з педагогів навчального закладу можна відстежувати стан, прогнозувати та моделювати розвиток професійного рівня педагогів.
Рейтингова система ефективності методичної діяльності сприяє стимулюванню методичної служби і, як наслідок, підвищує рівень педагогічної майстерності. Метою даної системи є безперервне відстеження результатів і своєчасна корекція роботи з урахуванням прогнозованого розвитку для подальшого уникнення факторів дезорганізації. Експертно-діагностична робота проводиться за чотирма напрямками:
виявлення активності та ефективності методичної роботи;
виявлення результативності педагогічної діяльності;
виявлення кореляційного співвідношення між першим та другим напрямком на підставі аналізу;
виявлення кореляційного співвідношення між узагальненими результатами роботи та отриманою кваліфікаційною категорією.
У системі педагогічного моніторингу суб’єктом, у першу чергу, є педагог. Тому бажано в кожному закладі створити картотеку обліку методичної діяльності керівників творчих об’єднань. Методистами, керівниками циклових методичних об’єднань на кожного педагога заповнюється картка обліку діяльності педагога, у якій містяться вихідні дані на кожного керівника творчого об’єднання, окремо відводиться місце педагогічному моніторингу, де визначається якість роботи педагога на рівні закладу, обласному, Всеукраїнському рівнях. Всі успіхи визначаються у балах. Значно поглиблюються й конкретизуються аналізи відвіданих навчальних занять керівників гуртків директором та методистом. Завдяки отриманій інформації члени адміністрації закладу, керівники циклових методичних об’єднань мають можливість виявити недоліки в роботі педагога та спланувати корекційну роботу з ним. На підставі комплексної оцінки визначається результативність роботи не тільки окремого педагога, а й методичного об’єднання в цілому. На підставі моніторингу узагальнені результати роботи педпрацівників та методичних об’єднань порівнюються з результатами інших років, виявляючи таким чином динаміку професійного зростання. Як висновок – будуються індивідуальні діаграми методичної активності окремого педагога за показниками: участь у групових, колективних формах методичної роботи, керівництво методструктурами, експертне оцінювання, поширення досвіду, впровадження інновацій, авторські розробки, участь у професійних конкурсах, участь дітей у конкурсах, змаганнях фестивалях творчості, у МАН.
Результати рейтингу використовуються як засіб стимулювання професійного розвитку - як морального, так і матеріального. Засобами стимулювання є: нагороди, преміювання, додаткові дні до відпустки, творчі відпустки в канікулярний період, можливість вибору розкладу занять та ін. За результатами рейтингу планується індивідуальна корекційна робота та робота з диференційованими групами за рівнями творчої майстерності. Поділ педпрацівників на групи дає можливість керівникам закладу разом з кожним керівником творчого об’єднання скласти картку саморозвитку на підставі самомоніторингу, що в подальшому буде сприяти переходу педагогів з однієї групи в іншу. Проведення діагностування, а тим більше самодіагностування педагогічної діяльності сприяє оволодінню навичками самоконтролю та самопідготовки, що дає можливість перевести роботу в режим активного саморегулювання та переходу позашкільного закладу з одного рівня досягнень на другий, більш високий.
Завдяки педагогічному моніторингу в міжкурсовий період збирається повна інформація про ефективність та ре зультативність методичної діяльності педагога, а отримана узагальнюючо-аналітична інформація використовується під час проведення чергової атестації педпрацівників.
Таким чином, на підставі самоаналізу в кожного педагога, методичного об’єднання, кожного шкільного закладу підвищуються вимоги до себе, формується критичне ставлення до своїх успіхів. Саме таке відстеження змушує педагога, методичне об’єднання, навчальний заклад шукати слабкі місця у своїй роботі, знаходити шляхи їх усунення, а в керівників з’являється можливість саморегулювати управлінську діяльність. Організація методичної діяльності на моніторинговій основі забезпечує відповідальне ставлення кожного педагога до результатів своєї праці, сприяє розвитку сучасного стилю педагогічного мислення, відпрацюванню професійних навичок саморегуляції та самовдосконалення кожного.
Наступний крок до вивчення рівня педагогічної майстерності педагогічних працівників – це моніторингові дослідження якості навчально-виховного процесу в закладі (освітній моніторинг). Ця робота проводиться поетапно.
I етап – підготовчий, передбачає цілепокладання та планування дослідження;
II етап - розробка інструментарію: тестів, анкет, матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів, учасників дослідження, вибір статистичних і математичних методів обробки одержаних результатів;
III етап - проведення дослідження: підготовка учасників, їх інструктаж і основні дослідження;
IV етап: збір і обробка інформації;
V етап: аналіз та інтерпретація результатів дослідження: узагальнення статистичної інформації, підготовка рекомендацій щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів.
Ведення моніторингу якості освіти можливе за наявності:
системи вимог до рівня підготовки гуртківців на кожному рівні навчання;
критеріїв визначення досягнень гуртківцями;
моделей банків інформації;
методики визначення соціального замовлення населення на освітні послуги шкільної освіти;
показника моніторингу реалізації освітньої програми установи.
Інформація про стан підготовки вихованців, учнів, слухачів є одним із показників, що характеризують ефективність процесу в позашкільних навчальних закладах.
Моніторинг якості знань, умінь і навичок тісно переплітається з психологічним моніторингом, мета якого:
вивчення індивідуально-психологічних особливостей дітей;
визначення рівня сформованості внутрішньої позиції учня щодо навчання;
зіставлення інтелектуального потенціалу кожного учня з реальним рівнем його навчальних досягнень;
розробка індивідуальних рекомендацій для батьків і педагогів з метою підвищення якості знань, умінь і навичок учнів.
Як бачимо, основними напрямами наших моніторингових досліджень є:
стан і результативність роботи адміністрації та педагогічних працівників шкільного закладу (наслідки роботи методичних відділів, закладу в цілому);
якість організації процесу навчання і виховання;
стан і ефективність інноваційної роботи в шкільній освіті;
робота з батьками;
стан здоров’я дітей;
рівень розвитку і стан успіхів наших вихованців;
аналіз якісних результатів функціонування тієї чи іншої програми.
Моніторингова карта має шість об’єктів: - Вихованці – Педагоги – Батьки – Адміністрація – Матеріально-технічне і методичне забезпечення освітнього процесу – Соціум мікрорайону.
Хто ж здійснює моніторингові дослідження в шкільному навчальному закладі? До служби моніторингу входять: члени адміністрації, голови методичних об’єднань, члени методичної ради. Джерелом інформації для системи моніторингу є всі суб’єкти управління освітньою системою, педагоги, батьки, вихованці, слухачі, учні шкільного закладу.
Результативність моніторингу визначають:
компетентність перевіряючих;
своєчасна й точна інформованість про стан справ;
репрезентативність критеріїв оцінки та діагностичних методик;
наукова обґрунтованість, повнота, об’єктивність, конкретність висновків, рекомендацій, пропозицій;
діяльність системи відстежування, надання своєчасної допомоги -методичної та організаційної;
узагальнення й поширення кращого досвіду роботи.
За результатами моніторингового контролю можна зробити висновок, що в діяльності педпрацівників відбувається стабільне зростання показників професійної діяльності:
володіння змістом навчальних курсів;
знання в галузі педагогічних технологій;
нові підходи до оволодіння знаннями, вміннями, навичками;
знання методик і методів роботи;
навички контролю й корекції самоконтролю в дітей.
Отже, ключовими факторами в організації навчально-виховного процесу на основі моніторингової технології є особистість директора, методиста, керівника творчого об’єднання, рівень їх культури, професіоналізму, творчого потенціалу, їх сучасний методичний інструментарій. Слід сформувати такого керівника позашкільного навчального закладу і творчого об’єднання – творця, відмовившись від міфу: педагог – освічена людина. Вони, як ніхто, мають потребу в безперервній освіті й диплом про вищу освіту є лише початком цього шляху.
Висновок. Розвиток професійної майстерності педагога – це нагальна потреба часу. Управління даною проблемою повинно здійснюватися на основі виявлення проблем і розробкою технології подолання виявлених проблем.
^ Використана література:
Бабінець А. До питання моніторингу як засобу прогнозування педагогічної діяльності. // Освіта і управління. – 2003. - №6(3). - С.125-129.
Верещак В. Моніторинг професійної педагогічної діяльності.// Завуч. – 2004. - №34. – С. 1-8
Кулікова Л.В. Моніторинг якості освіти самоосвітньої діяльності.// Управління школою. – 2005. №16-18. – С.43-48.
Кулікова Л.В. Моніторинг навчально-виховного процесу. // Управління школою. – 2005. - №11. – С.16-20
Лукіна Т.О. Патрікеєва О.О. Моніторинг якості освіти: теорія та практика. – К.: Видавництво «Плеяди», 2005. – 112 с. – (Відкритий урок. Методична робота. Вип. 1-2).
Маслікова Інна. Моніторингова система педагогічного менеджменту методичної служби як стратегічний механізм розбудови освітнього простору. // Освіта і управління. – 2004. №3(4). – С.110-117.
Майборода Л.П. Адаптивна система навчання – шлях розвитку особистості учня. // Управління школою. – 2004. - №34. – С.25-29.
Медяник О.В. Педагогічний моніторинг (з досвіду роботи). // Управління школою. -2005. - №1. – С.22-24.
Радченко А.Є. Організація самоосвітньої діяльності вчителя на моніторинговій підставі.// Управління школою. – 2005. - №26. – С.25-31.
Радченко А.Є. Рейтингова система ефективності методичної діяльності на підставі моніторингу.// Управління школою. – 2005. -№ 6. – С.28-34.
Сібіль Олена. Педагогічний моніторинг ефективності освітньої системи гуманізації школи.// Рідна школа. – 2003. - №11. – С.12-14.
Сологуб Анатолій. Через моніторинг до самотворення особистості.// Директор школи. – 2005. - №9. - С.3-6.
Шведова С.М. Моніторинг – як науково-практичний феномен.// Управління школою. – 2004. - №36. – С.5-8.
Сучасний етап розвитку українського освітнього простору характеризується його системним реформуванням, підтримкою інноваційного розвитку, переходом до багатогранності не тільки як до перспективної тенденції, а й зовсім нової якості.
Забезпечення методичної підтримки керівника творчого об`єднання, формування його як особистості та як майстра педагогічної справи має бути сьогодні одним із основних напрямів діяльності керівника позашкільного навчального закладу.
Основний шлях істотного поліпшення рівня професійної майстерності педагогів, їхньої компетентності та ерудиції – це побудована на науковій основі система особистісно орієнтованої роботи в закладі. В основі її лежать індивідуальні підходи, спроможні забезпечити оптимізацію внутрішнього потенціалу керівника творчого об’єднання.
Сьогодні існує гостра необхідність у точних, об`єктивних моделях вимірювання якості освіти, досягнень педагогів навчальних закладів. Цьому сприяють моніторингові технології як засіб прогнозування педагогічної діяльності, конкретизації роботи методичної служби, тобто науково обгрунтовані діагностико-прогностичні стеження за станом, розвитком педагогічного процесу з метою оптимального вибору цілей, завдань і засобів їх розв`язання.
Саме організація методичної роботи на моніторинговій основі забезпечує відповідальне ставлення кожного педагога до результатів своєї праці, сприяє розвитку сучасного стилю педагогічного мислення, відпрацюванню професійних навичок саморегуляції та самовдосконалення педагога.
Підготували методичні рекомендації з проблеми і відповідно активізували цей напрям роботи.
Як і будь-яка інша діагностика, моніторинг передбачає:
відбір тих напрямів, які будуть досліджуватися, для чого визначаємо аспекти досліджень й аналізу;
розробку критеріїв оцінки кожного з аспектів і способів їх вимірювання;
відстеження якості кожного з критеріїв;
узагальнений аналіз отриманих даних і ухвалення рішення.
Моніторинг об’єднує важливі управлінські компоненти: контроль та експертизу різних сторін діяльності закладу системи інформаційного забезпечення управління. Моніторинг ґрунтується на цих компонентах, але не замінює їх, оскільки не може бути ні контролем, ні експертизою, ні системою інформаційного забезпечення. Без існування в закладі всіх цих систем організація моніторингу неможлива.
Зважаючи, що система освіти надзвичайно багатогранна, об’єктами моніторингу є різноманітні види діяльності, окремі складові системи позашкільної освіти, освітній процес, його етапи й результати, ефективність освітніх технологій, зміст освіти, що забезпечують навчально-виховний процес та багато іншого.
Педагогічний моніторинг у шкільному навчальному закладі відстежує:
1) управлінську діяльність директора (управлінський моніторинг) та її результати – розвиток навчального і виховного процесів у закладі та підвищення рівня самоорганізації адміністрації гімназії;
2) управлінську діяльність адміністрації (адміністративний моніторинг) та, як результат цієї діяльності, якість роботи керівників творчих об’єднань;
3) управлінську діяльність педпрацівників у навчально-виховному процесі (педагогічний моніторинг) і, як результат, рівень знань вихованців та самоорганізації керівників гуртків;
4) діяльність вихованців і самоуправління процесом засвоєння знань, оволодіння уміннями, навичками (дитячий моніторинг) і, як результат, рівень та якість засвоєння змісту навчання і рівень спроможності вихованців застосовувати засвоєні знання на практиці, для адаптації в навколишньому середовищі.
За умови правильного визначення мети, завдань, шляхів реалізації цільовий проект «Педагогічний моніторинг» сприяє підвищенню рівня ефективності та результативності управлінської діяльності, забезпечує її продуктивність та розвиток.
Зв’язок моніторингу з функціями управління проявляється у тому, що кожна функція управління є основною ланкою моніторингу. Отже, моніторинг торкається різних аспектів життєдіяльності закладу: аналіз плану роботи школи, доцільність постановки завдань навчального процесу, створення відповідних умов для роботи педагогічного колективу, надання відповідної методичної допомоги вчителям та доцільності внутрішнього контролю, відповідної аналітичної діяльності щодо з’ясування результативності навчально-виховного процесу, впровадження нових педагогічних технологій, організації індивідуальної навчально-виховної роботи з учнями, вивчення адміністрацією школи запитів педагогів тощо.
Одним із важливих варіантів системи діагностики професійного вдосконалення педагога є педагогічний моніторинг. Він відіграє роль діагностичного інструментарію, за допомогою якого вивчається процес росту майстерності педагога. Основне його завдання – безперервне відстеження стану професійної діяльності педагога: чи існує позитивна динаміка в розвитку професіоналізму педагога, чи є передумови для удосконалення його роботи?
Результати діагностики фіксуються за допомогою рейтингової оцінки, що дозволяє визначити дії педагога щодо методики проведення занять, рівня вихованості та успішності гуртківців. Це дозволяє змінити пріоритет цінностей, перейти до позитивного сприйняття зовнішніх факторів на здійснювану педагогом власну педагогічну діяльність та її самоаналіз. Об’єктами самоаналізу при цьому стають усі сфери діяльності педагога (мета, зміст, результати). Ріст професійної майстерності педагога включає в себе оволодіння ним різними видами самоаналізу (самоаналіз діяльності на занятті, ретроспективний самоаналіз, самоаналіз в процесі проектування) та самодіагностику власних досягнень педагога.
Обробка цієї інформації, методичні наради з роз’яснення отриманих результатів разом з рекомендаціями щодо роботи з гуртківцями ставлять керівника творчого об’єднання в ситуацію, коли постійне підвищення професійної майстерності стає необхідним, дає можливість за допомогою діагностичної інформації формувати здатність до саморозвитку та визначити необхідні умови для цього.
Можна виявити ефективність методичної діяльності шкільного закладу, методичного об’єднання, окремого педагога? Відповісти на це питання можна, будуючи систему управління за кінцевими результатами діяльності. Саме завдяки педагогічному моніторингу шляхом накопичення інформації про кожного з педагогів навчального закладу можна відстежувати стан, прогнозувати та моделювати розвиток професійного рівня педагогів.
Рейтингова система ефективності методичної діяльності сприяє стимулюванню методичної служби і, як наслідок, підвищує рівень педагогічної майстерності. Метою даної системи є безперервне відстеження результатів і своєчасна корекція роботи з урахуванням прогнозованого розвитку для подальшого уникнення факторів дезорганізації. Експертно-діагностична робота проводиться за чотирма напрямками:
виявлення активності та ефективності методичної роботи;
виявлення результативності педагогічної діяльності;
виявлення кореляційного співвідношення між першим та другим напрямком на підставі аналізу;
виявлення кореляційного співвідношення між узагальненими результатами роботи та отриманою кваліфікаційною категорією.
У системі педагогічного моніторингу суб’єктом, у першу чергу, є педагог. Тому бажано в кожному закладі створити картотеку обліку методичної діяльності керівників творчих об’єднань. Методистами, керівниками циклових методичних об’єднань на кожного педагога заповнюється картка обліку діяльності педагога, у якій містяться вихідні дані на кожного керівника творчого об’єднання, окремо відводиться місце педагогічному моніторингу, де визначається якість роботи педагога на рівні закладу, обласному, Всеукраїнському рівнях. Всі успіхи визначаються у балах. Значно поглиблюються й конкретизуються аналізи відвіданих навчальних занять керівників гуртків директором та методистом. Завдяки отриманій інформації члени адміністрації закладу, керівники циклових методичних об’єднань мають можливість виявити недоліки в роботі педагога та спланувати корекційну роботу з ним. На підставі комплексної оцінки визначається результативність роботи не тільки окремого педагога, а й методичного об’єднання в цілому. На підставі моніторингу узагальнені результати роботи педпрацівників та методичних об’єднань порівнюються з результатами інших років, виявляючи таким чином динаміку професійного зростання. Як висновок – будуються індивідуальні діаграми методичної активності окремого педагога за показниками: участь у групових, колективних формах методичної роботи, керівництво методструктурами, експертне оцінювання, поширення досвіду, впровадження інновацій, авторські розробки, участь у професійних конкурсах, участь дітей у конкурсах, змаганнях фестивалях творчості, у МАН.
Результати рейтингу використовуються як засіб стимулювання професійного розвитку - як морального, так і матеріального. Засобами стимулювання є: нагороди, преміювання, додаткові дні до відпустки, творчі відпустки в канікулярний період, можливість вибору розкладу занять та ін. За результатами рейтингу планується індивідуальна корекційна робота та робота з диференційованими групами за рівнями творчої майстерності. Поділ педпрацівників на групи дає можливість керівникам закладу разом з кожним керівником творчого об’єднання скласти картку саморозвитку на підставі самомоніторингу, що в подальшому буде сприяти переходу педагогів з однієї групи в іншу. Проведення діагностування, а тим більше самодіагностування педагогічної діяльності сприяє оволодінню навичками самоконтролю та самопідготовки, що дає можливість перевести роботу в режим активного саморегулювання та переходу позашкільного закладу з одного рівня досягнень на другий, більш високий.
Завдяки педагогічному моніторингу в міжкурсовий період збирається повна інформація про ефективність та ре зультативність методичної діяльності педагога, а отримана узагальнюючо-аналітична інформація використовується під час проведення чергової атестації педпрацівників.
Таким чином, на підставі самоаналізу в кожного педагога, методичного об’єднання, кожного шкільного закладу підвищуються вимоги до себе, формується критичне ставлення до своїх успіхів. Саме таке відстеження змушує педагога, методичне об’єднання, навчальний заклад шукати слабкі місця у своїй роботі, знаходити шляхи їх усунення, а в керівників з’являється можливість саморегулювати управлінську діяльність. Організація методичної діяльності на моніторинговій основі забезпечує відповідальне ставлення кожного педагога до результатів своєї праці, сприяє розвитку сучасного стилю педагогічного мислення, відпрацюванню професійних навичок саморегуляції та самовдосконалення кожного.
Наступний крок до вивчення рівня педагогічної майстерності педагогічних працівників – це моніторингові дослідження якості навчально-виховного процесу в закладі (освітній моніторинг). Ця робота проводиться поетапно.
I етап – підготовчий, передбачає цілепокладання та планування дослідження;
II етап - розробка інструментарію: тестів, анкет, матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів, учасників дослідження, вибір статистичних і математичних методів обробки одержаних результатів;
III етап - проведення дослідження: підготовка учасників, їх інструктаж і основні дослідження;
IV етап: збір і обробка інформації;
V етап: аналіз та інтерпретація результатів дослідження: узагальнення статистичної інформації, підготовка рекомендацій щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів.
Ведення моніторингу якості освіти можливе за наявності:
системи вимог до рівня підготовки гуртківців на кожному рівні навчання;
критеріїв визначення досягнень гуртківцями;
моделей банків інформації;
методики визначення соціального замовлення населення на освітні послуги шкільної освіти;
показника моніторингу реалізації освітньої програми установи.
Інформація про стан підготовки вихованців, учнів, слухачів є одним із показників, що характеризують ефективність процесу в позашкільних навчальних закладах.
Моніторинг якості знань, умінь і навичок тісно переплітається з психологічним моніторингом, мета якого:
вивчення індивідуально-психологічних особливостей дітей;
визначення рівня сформованості внутрішньої позиції учня щодо навчання;
зіставлення інтелектуального потенціалу кожного учня з реальним рівнем його навчальних досягнень;
розробка індивідуальних рекомендацій для батьків і педагогів з метою підвищення якості знань, умінь і навичок учнів.
Як бачимо, основними напрямами наших моніторингових досліджень є:
стан і результативність роботи адміністрації та педагогічних працівників шкільного закладу (наслідки роботи методичних відділів, закладу в цілому);
якість організації процесу навчання і виховання;
стан і ефективність інноваційної роботи в шкільній освіті;
робота з батьками;
стан здоров’я дітей;
рівень розвитку і стан успіхів наших вихованців;
аналіз якісних результатів функціонування тієї чи іншої програми.
Моніторингова карта має шість об’єктів: - Вихованці – Педагоги – Батьки – Адміністрація – Матеріально-технічне і методичне забезпечення освітнього процесу – Соціум мікрорайону.
Хто ж здійснює моніторингові дослідження в шкільному навчальному закладі? До служби моніторингу входять: члени адміністрації, голови методичних об’єднань, члени методичної ради. Джерелом інформації для системи моніторингу є всі суб’єкти управління освітньою системою, педагоги, батьки, вихованці, слухачі, учні шкільного закладу.
Результативність моніторингу визначають:
компетентність перевіряючих;
своєчасна й точна інформованість про стан справ;
репрезентативність критеріїв оцінки та діагностичних методик;
наукова обґрунтованість, повнота, об’єктивність, конкретність висновків, рекомендацій, пропозицій;
діяльність системи відстежування, надання своєчасної допомоги -методичної та організаційної;
узагальнення й поширення кращого досвіду роботи.
За результатами моніторингового контролю можна зробити висновок, що в діяльності педпрацівників відбувається стабільне зростання показників професійної діяльності:
володіння змістом навчальних курсів;
знання в галузі педагогічних технологій;
нові підходи до оволодіння знаннями, вміннями, навичками;
знання методик і методів роботи;
навички контролю й корекції самоконтролю в дітей.
Отже, ключовими факторами в організації навчально-виховного процесу на основі моніторингової технології є особистість директора, методиста, керівника творчого об’єднання, рівень їх культури, професіоналізму, творчого потенціалу, їх сучасний методичний інструментарій. Слід сформувати такого керівника позашкільного навчального закладу і творчого об’єднання – творця, відмовившись від міфу: педагог – освічена людина. Вони, як ніхто, мають потребу в безперервній освіті й диплом про вищу освіту є лише початком цього шляху.
Висновок. Розвиток професійної майстерності педагога – це нагальна потреба часу. Управління даною проблемою повинно здійснюватися на основі виявлення проблем і розробкою технології подолання виявлених проблем.
^ Використана література:
Бабінець А. До питання моніторингу як засобу прогнозування педагогічної діяльності. // Освіта і управління. – 2003. - №6(3). - С.125-129.
Верещак В. Моніторинг професійної педагогічної діяльності.// Завуч. – 2004. - №34. – С. 1-8
Кулікова Л.В. Моніторинг якості освіти самоосвітньої діяльності.// Управління школою. – 2005. №16-18. – С.43-48.
Кулікова Л.В. Моніторинг навчально-виховного процесу. // Управління школою. – 2005. - №11. – С.16-20
Лукіна Т.О. Патрікеєва О.О. Моніторинг якості освіти: теорія та практика. – К.: Видавництво «Плеяди», 2005. – 112 с. – (Відкритий урок. Методична робота. Вип. 1-2).
Маслікова Інна. Моніторингова система педагогічного менеджменту методичної служби як стратегічний механізм розбудови освітнього простору. // Освіта і управління. – 2004. №3(4). – С.110-117.
Майборода Л.П. Адаптивна система навчання – шлях розвитку особистості учня. // Управління школою. – 2004. - №34. – С.25-29.
Медяник О.В. Педагогічний моніторинг (з досвіду роботи). // Управління школою. -2005. - №1. – С.22-24.
Радченко А.Є. Організація самоосвітньої діяльності вчителя на моніторинговій підставі.// Управління школою. – 2005. - №26. – С.25-31.
Радченко А.Є. Рейтингова система ефективності методичної діяльності на підставі моніторингу.// Управління школою. – 2005. -№ 6. – С.28-34.
Сібіль Олена. Педагогічний моніторинг ефективності освітньої системи гуманізації школи.// Рідна школа. – 2003. - №11. – С.12-14.
Сологуб Анатолій. Через моніторинг до самотворення особистості.// Директор школи. – 2005. - №9. - С.3-6.
Шведова С.М. Моніторинг – як науково-практичний феномен.// Управління школою. – 2004. - №36. – С.5-8.
