Виступ на психолого - педагогічному семінарі " Особливості агресивних проявів у дітей та підлітків"

Із проявами агресії та насильства ми зустрічаємось удома, у школі, на вулиці. На жаль, вони стали частиною нашого повсякденного життя. Усе частіше й частіше ми відчуваємо себе безпорадними, почувши із засобів масової інформації про прояви різного роду жорстокості.

Під агресією мається на увазі будь-яка навмисна дія у фізичній або словесній формі, спрямована на спричинення шкоди, утрати та болю іншим людям або собі самому. Насильство, у свою чергу, ‑ це агресія, спрямована на інших людей.

У даний час агресивна поведінка в дітей і підлітків зустрічається все частіше й частіше. Така тенденція має досить багато причин. Шукати їх слід у вихованні, спілкуванні з іншими людьми та наростаючих вимогах, що пред'являються до дітей і молодих людей, також варто враховувати і природжені схильності до насильства.

Розкриття причин і характеру агресивності дітей і підлітків вимагає проведення певної класифікації, розділення на дві групи:

·                Підлітки з соціалізованими формами антигромадської поведінки, для яких не характерні психічні, емоційні розлади.

·                Підлітки, що відрізняються несоціалізованою агресивною поведінкою, для яких характерні різні психічні порушення

Сучасний підліток живе в світі, складному за своїм змістом і тенденціям соціалізації. Це зв'язано, по-перше, з темпом і ритмом техніко-технологічних перетворень, що пред'являють до людей, що ростуть, нові вимоги. По-друге, з насиченим характером інформації, яка створює масу "шумів", що глибинно впливають на підлітка, у якого ще не вироблено чіткої життєвої позиції. По-третє, з екологічними і економічними кризами, що уразили наше суспільство, що викликає у дітей відчуття безнадійності і роздратування. При цьому у молодих людей розвивається відчуття протесту, часто неусвідомленого, та разом з тим росте їх індивідуалізація, яка при втраті загально-соціальної зацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше за інші вікові групи страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, - старі зруйновані, нові не створені.

Більшість дослідників, серед яких Г.Бреслав, Д.Маєрс, Р.Хусман та ін., підтримують наступну класифікацію форм агресивних і ворожих реакцій.

Форми агресивних реакцій:

1. Фізична агресія (напад)—використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія—дії, які обхідними шляхами направлені на іншу особу (плітки, злобні жарти), так і ті на кого не направлені вибухи люті (крик, тупанні ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.).

3. Вербальна агресія—вираз негативних відчуттів як через форму (крик, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, лайка).

4. Схильність до роздратування—готовність до прояву при щонайменшому збудженні, запальності, грубості.

5. Негативізм—опозиційна манера поведінки, звичайно направлена проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.

Форми ворожих реакцій:

1. Образа—заздрість і ненависть до тих, що оточують, обумовлена відчуттям гіркоти, гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання.

2. Підозрілість—недовіра і обережність по відношенню до людей, засновані на переконанні, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами умов, які впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізіології організму, стосунків, які складаються у підлітка з дорослими людьми та однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту та здібностей.

Підлітковий вік дуже суперечливий, і деякі батьки не розуміють поведінку підлітків у цьому віці, не розуміють, чому їхня дитина раптом стала впертою, егоцентричною, свавільною.

Підлітковий вік як у хлопчиків, так і у дівчаток має певні вікові періоди з більш низьким та більш високим рівнем агресивної поведінки.

На першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитину характеризує вельми критичне ставлення до себе. Близько 34% хлопчиків і 26% дівчаток дають собі негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис і форм поведінки, зокрема грубості, жорстокості. При цьому у дітей цього віку переважає фізична агресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія і негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.

Негативне ставлення до себе зберігається і на другій стадії підліткового віку (12-13 років), обумовлюючись, значною мірою, оцінками тих, хто їх оточує, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, спостерігається зростання фізичної і вербальної агресії.

На третій стадії підліткового віку (14-15 років) спостерігається зіставлення підлітком своїх особистісних особливостей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах. При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність. Неістотно зростають негативізм, фізична та непряма агресивність.

Виокремлюються  такі характерні риси особистості підлітка в цьому періоді: 1) емоційна нестійкість; 2) сором’язливість; 3) агресивність; 4) висока конфліктність як в родині, так і в школі; 5) максималізм; 6) підвищена тривожність; 7) прагнення до самостійності; 8) небажання примірюватися з надмірним батьківським піклуванням.

Підлітки  отримують знання про моделі агресивної поведінки з наступних джерел:

3. Родина—агресивні діти, як правило, виростають у родинах, де існує відстань між батьками та дітьми, де мало цікавляться розвитком дитини, де їй не вистачає тепла і ласки. В таких родинах ставлення до підліткової агресії байдуже та поблажливе. Також агресія виникає в тих сім’ях, де використовуються силові методи виховання. Виховуючись у таких родинах, підлітки копіюють ті різновиди взаємостосунків, що практикують їхні батьки у стосунках між собою, копіюють неконструктивну тактику вирішення конфліктів, яку потім переносять у власну родину. Достовірно встановлено, що жорстоке ставлення до дитини в родині не тільки підвищує агресивність її поведінки у стосунках з однолітками, але й сприяє розвитку схильності до насилля в більш зрілому віці, перетворюючи фізичну агресію у стиль життя.

4. Засоби масової інформації—дослідження психологів показали, що на кожну годину телеефіру припадає 9 актів фізичної та 8 актів вербальної агресії.

5. Відсутність упевненості в тому, що їх (підлітків) люблять, так як вони інстинктивно відчувають, що їм потрібна любов.

Разом з тим на розвиток агресивності підлітка можуть впливати й природні особливості його темпераменту, наприклад, збудженість та сила емоцій, які сприяють формуванню таких рис характеру, як схильність до роздратувань, запальність, невміння стримувати себе.

Проаналізувавши дослідження багатьох науковців, серед яких І.Кон, І.Фурманов, А.Реан, Ю.Можгинський, можна виокремити  ряд особливостей сімейних стосунків і виховання, які сприяють появі агресивних якостей особистості підлітка:

- незацікавленість дітьми, байдужість до них;

- явне відторгнення підлітка, яке виявляється в неуважності, жорстокості;

- уникнення контактів батьків з дитиною;

- відсутність або недостатній контроль за дитиною у сполученні з поблажливим ставленням до проявів нею агресивної поведінки;

- непослідовність та розбіжність у висуванні вимог;

- покарання переважають над заохоченнями, домінування заборон;

- культ насилля та фізичних покарань у родині.

Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб задоволення потреби у спілкуванні; самовираження та самоствердження; реакція на неблагополучну ситуацію, що клалася у сім’ї, та на жорстоке ставлення з боку батьків; досягнення значущої мети.

Агресія підлітків має певні особливості:

1. Жертвами агресії стають близькі люди—рідні, друзі. Це, свого роду, феномен «самознищення», оскільки такі дії спрямовані на руйнування споріднених зв’язків—життєвої основи існування людини.

2. Далеко не всі агресивні підлітки виховуються в неблагополучних родинах, багато хто з низ, навпаки, мають заможних і турботливих батьків.

3. Агресія часто виникає без реального приводу (Ю.Можгинський).

Отже, становлення агресивної поведінки у підлітків—складний процес, в якому взаємодіє багато факторів. Агресивна поведінка визначається впливом сім’ї, однолітків, засобів масової інформації. На становлення агресивної поведінки підлітка впливає ступінь згуртованості родини, характер взаємостосунків між її членами, близькість між батьками та дітьми, стиль сімейного керівництва. Визначення шляхів попередження чи корекції проявів агресії пов’язане з чинниками, що впливають на особистість підлітка.

Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка являє собою своєрідний захисний механізм.